Фізичне виховання школяра: спільна турбота сім’ї і школи

У здоровому тілі –
здоровий дух.
Народна мудрість

Фізичне виховання дитини, поза сумнівів, є не тільки складовою організації навчально-виховного процесу, а й надійним фундаментом у становленні кожної дитини як успішної особистості.

Мудрість народу, що пройшла випробування віками й досвідом багато -численних поколінь, навчає нас берегти здоров’я як найцінніший природний скарб.

Найперше місце, де діти отримують знання і навички того, як берегти власне здоров’я, є сім’я Як показує практика, більшість батьків проявляє жвавий інтерес до шкільного життя своїх дітей, але в той же час далеко не всі з них надають належної уваги правильному режиму дня дітей, перебуванню їх на свіжому повітрі та заняттям фізичними вправами. Обізнаність батьків з питань фізичного виховання дітей шкільного віку в сім'ї – одне із завдань учителя фізичної культури. З цією метою він може використовувати такі форми роботи, як регулярне проведення індивідуальних бесід, показ відкритих уроків фізичної культури, запрошення батьків на уроки фізичної культури. Переваги даних форм роботи полягають у тому, що батьки отримують можливість спостерігати за своїми дітьми безпосередньо в процесі занять фізичними вправами. Отримані спостереження для вдумливих батьків є приводом для зміни ставлення до фізичного виховання своєї дитини у сім’ї.

Наступною формою об’єднання зусиль батьків і вчителів фізичної культури у зміцненні здоров’я дітей є батьківські збори.

Темами зборів можуть бути такі, як: «Здоров'я дитини і заняття фізичною культурою», «Домашні завдання з фізичної культури», «Руховий режим школяра».

Виступаючи перед батьками, вчитель повинен перш за все націлити їх на важливість виконання дітьми будь-якого віку занять фізичними вправами, спроба формувати у них правильне ставлення до таких занять. Адже нерідко доводиться стикатися з фактами, коли на словах дорослі начебто не проти фізичної культури і спорту, проте практичних кроків для занять своєї дитини в секції або самостійно не роблять. Замість власного прикладу батьки відбуваються відмовками, що і в школі, і вдома діти перевантажені уроками з інших предметів. У подібній ситуації вчителю фізичної культури доцільно навести приклади того, що фізичні вправи є засобом відновлення як фізичної, так і розумової працездатності.

Цілком очевидно, що найкращим методом виховання звички до занять фізичними вправами є особистий приклад батьків школяра. Якщо справа обмежується тільки словесними настановами і розмовами про користь занять фізичними вправами та переглядом спортивних телепередач, можна з упевненістю сказати, що час, витрачений на подібне «фізичне виховання», пройде даремно. Зате в сім'ях, де фізична культура в найрізноманітніших формах (походи, прогулянки на лижах, плавання, виконання ранкової гігієнічної гімнастики, загартовування тощо) стала традицією, ростуть міцні, здорові, активні діти, які із задоволенням займаються усіма видами фізичних вправ .

Як уже зазначалося, однією з найважливіших задач, що має вирішувати учитель фізичної культури, є правильне ставлення дорослих до занять фізичними вправами, до самого предмета «Фізична культура». Важливо переконати батьків у тому, що за своєю значимістю наш предмет не тільки не поступається іншим загальноосвітнім навчальним дисциплінам, що вивчаються в школі, а й є запорукою успішної особистості з такими розвинутими позитивними якостями, як: самостійність, увага , вміння зосередитися, бути мужнім. витривалим, здатним до об’єктивної самооцінки власної навчальної діяльності. До того ж поєднання зусиль сім’ї і школи у справі фізичного виховання школяра перетвориться у джерело радості, збагачення і оздоровлення сімейного життя, гармонії особистості з самим собою і навколишнім світом.

Вчитель физичної культури
Балаклійської ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів ім.О.А.Тризни
Китайгородський А.В.

Кiлькiсть переглядiв: 270