ПОРАДИ ДЕВІДА ЛЬЮЇСА

Хочете зростити обдаровану дитину? Вам на допомогу – поради Девіда Льюїса, що узагальнив досвід тисяч родин, де є обдаровані діти.

  • Я відповідаю на всі запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання і висловлення дитини я сприймаю серйозно.
  • У нас у квартирі стоїть вітрина, на якій дитина може демонструвати свої роботи. Я не сварю дитину за безлад у кімнаті чи на письмовому столі, якщо це пов’язане з творчим заняттям і робота ще не закінчена.
  • Я виділив дитині кімнату чи спеціальний куточок винятково для самостійних творчих занять.
  • Я показую дитині, що люблю її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
  • Я надаю дитині можливість у виявленні турботи.
  • Я допомагаю дитині будувати її плани і приймати рішення.
  • Я намагаюся показати дитині цікаві місця.
  • Я допомагаю дитині поліпшувати результати її роботи.
  • Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми і радий бачити їх усебе в оселі.
  • Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша від інших дітей.
  • Я ніколи не караю дитину приниженням.
  • Я купую дитині книжки за її інтересами.
  • Я привчаю дитину самостійно мислити.
  • Я регулярно читаю дитині.
  • Я привчаю дитину до читання з дитинства.
  • Я пробуджую фантазію й уяву дитини.
  • Я уважно ставлюся до потреб дитини.
  • Я знаходжу час, щоб щодня побути з дитиною на одинці.
  • Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
  • Я ніколи не сварю дитину за невміння і помилки.
  • Я хвалю дитину за навчальну ініціативу.
  • Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими.
  • Я дозволяю дитині гратися з усяким мотлохом.
  • Я спонукаю дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
  • У заняттях дитини я знаходжу гідне похвали.
  • Немає тем, які я не обговорюю з дитиною.
  • Я допомагаю дитині бути особистістю.
  • Я допомагаю дитині знаходити телепрограми.
  • Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
  • Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини.
  • Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
  • Я вірю в здоровий глузд дитини і довіряю їй.

Заповіді щасливого батьківства

  1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або – як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
  2. Не вимагай від дитини платні за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той - третьому: це необоротний закон подяки.
  3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й пожнеш.
  4. Не стався до проблем дитини зверхньо, бо їй тяжкість її життя важка не менше, ніж тобі твоя. А може, і більше, тому що у неї ще немає досвіду.
  5. Не принижуй!
  6. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш і не робиш.
  7. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб інші зробили тобі.
  8. Люби свою дитину будь-якою, тому що дитина – це свято, яке поки що з тобою.

Пам'ятка 1 «Як спілкуватися з дитиною»

  1. Спілкування на рівних. Рівень очей.
  2. Запитувати в дітей поради.
  3. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
  4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
  5. Просити допомогти в чому-небудь. Після цього не критикувати.
  6. Давати посильні поручення з відомим успіхом.
  7. Схвалення взагалі (у цілому).
  8. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя, знайти три позитивних моменти – оптимістичний погляд на життя).
  9. Якщо ви не праві, просіть вибачення.
  10. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
  11. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід-це теж досвід).
  12. 100 % -ва увага хоча б 15 хвилин щодня.
  13. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
  14. Тілесний контакт 2-3 рази на день мінімум.
  15. Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати…»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.
  16. Обзивання і висміювання (навіть жартівливі) призводять до зниження самооцінки дитини → невпевненість в собі та своїх можливостях.

Пам'ятка 2 «Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає»

  1. Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.
  2. Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.
  3. Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.
  4. Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.
  5. Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою.
  6. Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.
  7. Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.
  8. Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою
  9. Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.
  10. Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

Пам'ятка 3 «Покарання. Подумай, навіщо?»

  1. Покарання не повинно шкодити здоров'ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним). Покарання – це обмеження гарного, а не спричинення поганого.
  2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»).
  3. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.
  4. Якщо ви з'ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.
  5. Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.
  6. Якщо ви самі в поганому настрої, якщо ви втомилися, якщо роздратовані – не карайте.

Батьківські установки та їх вплив на розвиток особистості дитини

Тип установки Словесна характеристика Спосіб спілкування з дітьми Наслідки в розвитку дитини
Прихильність, доброзичливість і любов Дитина-центр моїх інтересів Ласкаве ставлення, невимушена гра з дитиною Відчуття безпеки, нормальний розвиток особистості
Явне відчуження Ненавиджу дітей, не буду через них марнуватися Відчуження, уникання контактів, жорсткі вчинки Агресивність, уповільнення емоційного розвитку
Надмірна вимогливість Не хочу мати такої дитини. Можна було б змінити на кращу Ніколи не хвалить, відсутня система заохочень, часто лає Фрустрація, невпевненість у собі, страх
Надмірне опікування Роблю все для дитини, усього себе присвячуючи їй Квапливість, надмірне підлаштовування під настрій дитини, обмеження її самостійності Уповільнення соціалізації, нездатність проявляти самостійність, інфантильність

Великий вплив на особистісний розвиток школярів відіграють також типи батьківських стилів виховання.
1. Гіпопротекція – це нестача опіки і контролю за поведінкою, яка іноді досягає повної бездоглядності. Вона частіше проявляється як нестача уваги і турботи до фізичного й духовного благополуччя дитини, її справ, інтересів, тривог тощо. Невключеність дитини в життя сім'ї призводить до асоціальної поведінки через незадоволеність потреби в любові і прихильності.
2. Домінуюча гіперпротекція проявляється в підвищеній, загостреній увазі до дитини і турботі. Це надмірна опіка і контроль поведінки, стеження, численні заборони і обмеження. Дитину не привчають до самостійності, пригнічують розвиток її самостійності і відповідальності. Це призводить або до реакції емансипації, або до безініціативності, невміння постояти за себе
3. Потуральна гіперпротекція – це виховання за типом «кумир сім'ї», потурання всім бажанням дитини, надмірне заступництво і обожнювання, що призводять до непомірно високого рівня домагань дитини, нестримного прагнення до лідерства і вищості, яке поєднується з недостатньою завзятістю і опорою на власні можливості. Підсилює істероїдні акцентуації у дітей.
4. Емоційне відкидання. Дитина в сім'ї – це тягар. Її потреби ігноруються. Іноді з нею жорстоко поводяться. Батьки вважають дитину тягарем і проявляють загальне невдоволення нею. Часто зустрічається приховане емоційне відкидання: батьки прагнуть завуалювати реальне ставлення до дитини підвищеною турботою і увагою. Цей стиль виховання має найбільш негативний вплив на особистісний розвиток дитини.
5. Жорстокі взаємини можуть проявлятися відкрито, коли на дитині зривають зло, застосовуючи насильство, або бути прихованими, коли між батьками і дитиною стоїть «стіна» емоційної холодності і ворожості.
6. Підвищена моральна відповідальність: не відповідають віку і реальним можливостям дитини вимоги безкомпромісної чесності, почуття обов'язку, порядності, покладання на нього відповідальності за життя і благополучча близьких, наполегливі очікування великих успіхів у житті - все це природно поєднується з ігноруванням реальних потреб дитини, його власних інтересів , недостатньою увагою до його психофізичним особливостям.
Найбільшою мірою шкодять дитині непослідовний, змішаний стиль виховання, неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання, оскільки постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, породжую­чи в неї підвищену тривожність.

Психологічні особливості підліткового віку

Підлітковий вік– етап онтогенезу, що знаходиться між дитинством і ранньою юністю. Він охоплює період від 10-11 до 14-15 років.

Характеристика підліткового віку:

  1. Початок статевої зрілості.
  2. Відбувається розвиток абстрактно-образного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішення задач.
  3. Підліток починає усвідомлювати себе як особистість.
  4. Новоутворення цього періоду – становлення нового рівня самосвідомості (“Я – концепції”), що виявляється в прагненні зрозуміти себе, свої можливості й особливості, свою подібність до інших людей і свою відмінність – унікальність і неповторність.
  5. Провідною діяльністю, в якій формується центральне новоутворення особистості підлітка, виступає інтимно-особистісне спілкування.
  6. Виникає потреба у визначенні свого місця в соціумі, отриманні суспільного визнання.
  7. Підвищення інтересу до свого іміджу й визнання однолітками.
  8. Процеси збудження у нервовій системі переважають над процесами гальмування, тому виникають безпричинні зміни настрою, з’являється імпульсивна, чутлива поведінка.

Особливості підліткового віку:

  • неузгодженість процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування;
  • прагнення бути і вважатись дорослим;
  • формування самосвідомості;
  • потреба у спілкуванні з однолітками;
  • реакція групування;
  • виражений інтерес до якогось виду діяльності (хобі-реакція);
  • виникає інтерес до протилежної статі й до власної зовнішності.

Психологічні особливості юнацького віку.

Юність – це період розвитку людини, що відповідає переходу від підліткового віку до самостійного дорослого життя.

Характерні особливості юнацького віку (15-18 років):

  1. Продовження фізичного росту і розвитку
  2. затверджується самостійність особистості
  3. розвиток самосвідомості
  4. проявляється нова особливість - самокритичність, прагнуть глибоко розібратися у своєму характері, у почуттях, діях і вчинках
  5. формуються і визначаються риси характеру (помітно зростають сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль),
  6. відбувається становлення світогляду, усвідомлення протиріч життя
  7. більш усвідомлено починають ставитися до навчання
  8. формуються пізнавальні й професійні інтереси
  9. спілкування з однолітками є інтимно-особистісним
  10. сильний вплив однолітків, особливо на імідж і соціальну поведінку, але спостерігається і потреба в спілкуванні з дорослими
  11. потреба в любові, емоційному теплі, порозумінні, душевній близькості, з’являються серйозні захоплення
  12. формується здатність будувати життєві плани.
Кiлькiсть переглядiв: 4