.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Практичні рекомендації педагогу, що працює з гіперактивною дитиною
Для того щоб допомогти дитині упоратися із труднощами в навчанні, необхідні:
1. Зміна оточення:
- роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально. Дитина завжди повинна перебувати перед очима вчителя;
- оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини – перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду;
- змініть режим уроку із включенням фізкультхвилинок;
- дозвольте гіперактивній дитині через кожні 20 хвилин підводитись і ходити класом;
- надайте такій дитині можливість швидко звертатися по допомогу в разі виникнення труднощів;
- спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи вимити дошку, роздати зошити тощо.
2. Створення позитивної мотивації на успіх:
- уведіть знакову систему оцінювання;
- частіше хваліть дитину;
- уникайте завищених або занижених вимог до учня зі СДУГ;
- уведіть проблемне навчання;
- використайте на уроці елементи гри й змагання;
- давайте завдання, ураховуючи здібності дитини;
- великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної з них;
- створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони й виконувати роль експерта у класі з деяких галузей знань;
- навчіть дитину компенсувати порушені функції за рахунок збережених;
- ігноруйте негативні вчинки й заохочуйте позитивні;
- будуйте процес навчання на позитивних емоціях;
- пам'ятаєте: з дитиною необхідно домовитися, а не зламати її!
3. Корекція негативних форм поведінки:
- сприяйте припиненню (зникненню) агресії;
- навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування;
- регулюйте взаємини дитини з однокласниками.
4. Регулювання очікувань:
- пояснюйте батькам і оточуючим, що позитивні зміни відбуваються не одразу, а через деякий час;
- пояснюйте батькам і оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить не тільки від спеціального лікування, але й від спокійного й поміркованого ставлення до неї.
Пам'ятайте: дотик є сильним стимулом для формування поведінки та розвитку навичок навчання. Дотик допомагає поставити так званий «якір» на позитивному досвіді.
Працюючи з гіперактивною дитиною, потрібно:
- Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
- Зменшити робоче навантаження дитини.
- Поділяти роботу на короткі періоди, які часто повторюються.
- Використовувати фізкультхвилинки.
- Бути драматичним, експресивним педагогом.
- Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.
- Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.
- Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, погладжування).
- Домовлятися з дитиною про певні дії заздалегідь.
- Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.
- Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.
- Заохочувати дитину одразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
- Давати дитині можливість вибору.
- Залишатися спокійним. Немає холоднокровності – немає переваги!
Пам'ятайте: гіперактивність – це не поведінкова проблема, не результат поганого виховання, а медичний діагноз, який можна поставити тільки за результатами спеціальної діагностики. Проблему гіперактивності неможливо розв'язати вольовими зусиллями й переконаннями. Дисциплінарні заходи впливу (покарання, зауваження, окрики, нотації тощо) не поліпшать поведінки дитини, а швидше, погіршать її. Ефективні результати корекції синдрому дефіциту уваги та гіперактивності досягаються за оптимального поєднання медикаментозних і не медикаментозних методів, до яких належать психологічні й нейропсихологічні корекційні програми.
Як зняти емоційне напруження співрозмовника:
- підкреслюйте спільні зі співрозмовником цілі, інтереси, думки, особистісні якості
- наголошуйте на важливості для вас думки співрозмовника
- вербалізуйте емоційний стан (свій та співрозмовника)
- проявляйте щирий інтерес до співрозмовника та його проблем
- дайте співрозмовнику можливість висловитися
- за потреби визнайте свою помилку
- апелюйте до фактів
- пропонуйте пропозиції варіантів виходу зі складних ситуацій
- підтримуйте спокійний, упевнений темп мовлення.
.JPG)
